«Блаженний народ, у якого Бог є Господом, –
люди, яких обрав Господь у насліддя Собі»
(Пс.32:12)

Як пахнуть сіном ці серпневі ранки!
Лукове мій рідний, як я тебе люблю!
За твою честь і волю довелося помирати
Мої славним предкам у далекому краю.

Мене закликав ти повірити у Бога,
Мене навчив любити свій народ.
І хоч не знаю я твою майбутню долю,
Та все ж вірю, що не покине тебе Господь…

«Ти єси Бо, що твориш чудеса.
Ти показав між народами силу свою…»
(Пс. 76:15)

Молю Тебе, Ісусе,
Як завжди щиро –
У важкій скорботі нас не залиши.
Не дозволь зламати відчайдушну віру,
І на добрі звершення Ти нас благослови.

Не дай тирану знищИти наші душі,
Не відверни лице Ти від дітей своїх –
Почуй важке ридання у мерзенній тиші,
Не дай розкидати цей храм святих Твоїх.

«Зрозумійте ж нерозумні люди!
Коли ви прийдете до розуму?»
(Пс. 93:8)

Хоч і неправда, що нас немає,
Хоч і неправда, що неживі,
Та все ж потрохи погибаєм,
І губимо душі свої…

Ти зупинись! Поглянь навколо –
Скільки людей у нездоланній тій журбі,
Ти підійди, розрадь їх добрим словом,
То і тобі хтось допоможе у біді.

Навчись любити, розуміти, і прощати,
Долать ненависть у важкому дні,
Зумій побожно жити,
То і легше буде помирати,
Одумайся вже зараз! – Не заишайсь на дні.

«Вони покарають себе своїми ж словами.
Всі, хто побачать їх, відійдуть від них»
(Пс. 63:9)

Чи є ще сенс у безкінечній боротьбі?
Чи вже потонемо у зболеному горі?
Бо кожен день, як на війні,
Тільки вороги все нові й нові.

А ми для них як непотрібний хлам,
І наші душі – небезпечна зброя.
А Христос за них життя віддав,
Хоч і вбивають Його знову й знову.

Вони пророкують загибель,
Що нам ніхто вже не повірить,
І ворота до Раю зачинять,
А добро об скали заздрощів розІб’.ють…

«… Ось бо вороги Твої, Господи,
ось вороги Твої загинуть,
і розсіються всі ті, що чинять беззаконня…»
(Пс. 91:10)

Уже не плачу, лиш услід сміюся
Моїм запеклим і мерзотним «друзям»,
Які питають чи опівночі молюся
За їхні душі, бо ж із ними не мирюся.

Та я на це не зважу
Досить вже обмов,
І лукавих їхніх змов
Що лиш дияволу на радість.

Не Вам судити про мої печалі
Не Вашим розумом дано мені життя,
Та я боротимусь й надалі
За спокій біля Вашого вікна…