«…І ось голос почувся із неба:
Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»
(Мт.3:17)

Омий, свята вода, омий
Душі моєї незліченні рани.
Помилуй, Святий Боже, й сохрани
Від лихого ока і лукавої поради.

Охрести люд Свій нині
У радості священної води.
Хай зійде на нас дух у виді голубинім,
Щоб ми славили ім’я Твоє у всі віки.

«Хто приховує ненависть, у того вуста неправдиві,
І хто розголошує наклепи, той нерозумний…»
(Притч. 10:18)

Не за порадою прийшла оце до Вас,
А за спокоєм й довірою.
Бо цей час далеко не для нас,
Що сповнений ворожістю і безнадією.

Та світ не ділиться на лукавих і святих,
На хворих, щедрих, старих і малих.
Він до Божого тепла так звик,
Що не треба йому діл людських.

Хоч скажете, що все мине –
Воно то так, але якою кров’ю?
І хто тоді Вас спом’яне,
На тій могилці, що у чистім полі?

«Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус,
Бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх…»
(Мф. 1:21)

От і знову Я прийшов
У світ гірких утрат, розчарувань і бід.
Ваш плач я завжди утішав,
Коли раділи – зупиняв свій хід.

Та Ви забули це добро –
І мене не прийняли.
Хоч зігрівав я Вас теплом,
Та на хресті мене Ви розп’яли…

І от Я знову тут прошу –
Впустіть мене до серця.
І позбавлю Вас від тяжких пут
Людської гордості й немилосердя.

«Господь дасть силу народу своєму,
Господь благословить людей своїх миром…»
(Пс. 28:11)

Лапатий сніг, лапатий сніг –
Який чудовий знак із неба!
А ти не зміг, так і не зміг зловити долю –
Та й не треба!

Ось тут твій Рай! Ця заметіль
Як найчистіший дар із неба.
А там за нею видно ціль –
Святу, яка чека на тебе!

«Не дай мені осоромитися, не допусти,
щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною…»
(Пс. 24:2-3)

Ну от і все – скінчилась метушня.
Забракло мови – того п’янкого слова.
І навкруги лише одна брехня –
Пусті розмови тих душевно хворих.

Не вірю Вам!
Ви злісні крадії
Моєї долі і нещасної надії.
Ви знищили отой блаженний храм
Моєї щирості і райдужної мрії.
Роздерли на шматки моє тепло,
Яке збирала у нічний я час.
І Ви ще смієте казати про добро?!
Я правдою служу, та не для Вас.

Лиш Бог на небі
Розсудить самоту –
Тоді й заплачу.
А, може, й ні –
Бо ж не кинув Він мене одну
На загибель серед чужаків, одначе…