«Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе!
Встань, Судде землі, дай відплату гордим…»
(Пс. 93:1-2)

Люди не страждають заздрістю –
Вони перейняті ненавистю.
І обійнявшись із лукавістю
Закрили ворота до радості.

Не кляніться ніколи у вірності,
Бо не будете віддані лиш одному.
Схиляйтесь повсякчас Ви до покірності,
І не пускайте в своє серце зло…

Вашою злобою зв’язані руки –
І по життю переслідують муки.
Повсюди літають невидимі духи
Моєї далекої і вічної туги.

«Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе»
(Пс.82:6)

Чи ворог я Тобі?
Може так, а може й ні.
Та якась струна обірвалась в душі,
І Твої слова так глибо ранять її.

Лукавістю жили з Тобою ми,
І болем чужої вини.
А я навіть очі боюсь підвести,
Душа ж кричить – прости мене, прости…

Твоя любов не мала права
Мене кидати під обвал.
Бо то не щирість – це вже зрада,
І цілий світ про це кричав…

«Ти поклав перед Собою беззаконня наші
І таємне наше перед світлом лиця Твого»
(Пс.89:7)

Ваша підлість вижила на моїй доброті,
І очі Ваші далеко не святі.
Бо немає вже гіршого в житті,
Ніж кивати з посмішкою в бік чужих.

На цьому світі не треба подвигів отих,
Бо Бог є не мертвих, а живих.
І може доведеться ще колись
Бачити душі людські наскрізь.

І поллється з них ота доброта –
До якої Ви не звикли аж ніяк.
А попереду тільки люта пустота,
Яка болить, немов колючий цвях…

«…А Я викрию тебе і поставлю перед тобою гріхи твої»
(Пс. 49:21)

Всі ми чимось одержимі –
Поки будемо живими,
І щоб у світі не робили –
Для когось лишимось чужими.

Не зважайте на ворожість –
Просто стирайте всіх і все.
Коли попросять Вас про милість –
То киньте землю їм в лице…

Не добре? – Звісно, що недобре! –
І гуманності нема.
Та хто ж стане на сторожі
Моєї віри і тепла?

«Вони загинуть – Ти ж існуватимеш;
Вони, наче риза постаріють;
Як одежу переміниш їх…»
(Пс.101:27)

Навколо все замерзло,
Ніби життя завмерло.
А всі надіються на небо,
Бо вірять, що тепло поверне.

Прокинься, серце!
Прокинься – не змерзай.
Відкрий своє віконце
Доброти для живих іще людей…

Не треба мені Вашої любові –
Нею сита вже по горло.
І байдуже, що не задоволені Ви мною –
Бо ніколи не стану Вашою рабою.