Мудрість народна попереджає не зарікатися від торби й в'язниці. Хто знає, як життя складеться в  завтра. Хто знає, з ким зіштовхнешся чоло в чоло, глибоко задумавшись  повернувши за будинок. Я теж знати не знав, що цілих три місяці свого життя мені доведеться ховатися в чужім і незнайомім місті, а щоб чимсь жити — працювати вантажником в овочевому магазині й там же спати, одержуючи ще на півставки охороняючи магазин. Від кого й у якім місті я ховався — сьогодні вже неважливо. Важлива одна риса мого тамтешнього життя, про яке хочеться розповісти.  

Через два квартали від нашого магазину розташовувався старий міський цвинтар. На ньому за браком місця вже давно нікого не ховали. Крізь могильні плити ... Читати далі »

«Людина ввійшла в місто», — от найпростіша фраза, видалося б, що не вимагає тлумачень. Думалося б… Але людина Середньовіччя входила в місто через ворота, входила в обгороджене стінами простір. Якщо віна не встигала увійти в місто до певного часу, то ворота зачинялися, і на стіни виходила сторожа. Сьогодні ж людина іде по асфальтованій дорозі, проходить повз бетонні букви, з яких складається назва міста, і ще добрих півгодини йде до справжнього житла. Він минає не стражів з алебардами, а промзону із сірими деревами та прибиту пилюкою  траву. Її прихід не приверне нікого увагу, навіть якщо одяг на прибулюцю незвичайний й говір нетутешній.

 Місто змінилося. Він навіть змінив зміст свого імені, адже тепер ... Читати далі »

Вірь, що рухи твого серця відкриті Богові, і це Він кличе тебе до Себе. Кличе так м'яко, що назвати це примусом не можна, але разом з тим так владно, що пручатися теж неможливо. Така Його манлива благодать. І ти йдеш на її заклик, хоча не знаєш, що тебе очікує.

 Не можна хрестити, не вчивши. Наш Божий Спаситель по Воскресінню Своєму сказав учням: Навчате всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця й Сина й Святого Духа (Мф. 28, 19). Чуєш, спочатку « навчите», а потім — «хрестіть». Тому що в цю воду потрібно ввійти тільки раз у житті в повній свідомості того, що ти робиш, і що Бог зробить із тобою. 

 Вода хр ... Читати далі »

Вони не бачилися цілий рік. Він і вона. Він — молодий і сильний — пішов в армію, а мати проплакала й промолилась весь рік, очікуючи сина. Адже він у неї один. Тепер він от-от повинен повернутися, і жінка прогледіла всі очі у віконце на кухні й радісно здригається від кожного шороху на сходах.

 Ці двоє теж не бачилися рік. Вони люблять один одного, але обоє бідні. Щоб заробити грошей на весілля, він поїхав далеко від будинка. Тепер від дня на день вона чекає його повернення, і серце в її грудях так солодко завмирає чекаючи щастя, то тріпотить, як пійманий птах, в страсі перед невідомим майбутнім. 

 От і ще дв ... Читати далі »

…Гарний  літній день. Парафіянин входить у храм, щоб помолитися й подякувати Господу за те, що Він ніколи не залишає нас без Своєї допомоги, завжди подає сили, вселяє надію й зміцьнює віру...Осінивши себе хрестним знаменням , він підходить до свічкової крамниці й подає на проскомидию кілька записок з іменами рідних і друзів, про яких він молиться. Трохи пізніше ця людина візьме кілька просфор: одну, можливо, з'їсть відразу після служби в храмі, запивши декількома ковтками святої води; інші віднесе додому, щоб спожити їх з молитвою про своїх близьких у ті дні, коли він не зможе піти ранком у храм.

Що таке проскомидия, на яку подаються записки? Це частина літургії, під час якої готуються Дари на жертовнику, що є складовими для Евхаристії - та ... Читати далі »