«Знає Господь замисли людські, що вони марні»
(Пс.93:11)

Мені соромно за Вас, люди,
Прикро і боляче так.
Ви збудуєте світле майбутнє….
Та нехай Вас трафить шлях!

Заговорила по лемківськи –
Запроданка і зрадниця, однак
Я молюсь за все волинське,
І ворога спопелила би ураз.

Мої любі побратими!
Коли ж Ви стали такими
Добрезно-гидкими,
Власний народ поставивши на коліна?

«Пильнуй непорочність, дивись на праведного,
Бо майбутнє таких людей – мир»
(Пс. 36:37)

Насправді ти не мрієш,
Насправді ти не спиш,
Але з часом все забудеш –
Переплачеш, переболиш.

Завтра вже полюбиш
До жаху дивовижний світ.
І гримучу славу здобудеш
Для нових і нових поколінь.

Присівши на минулого могилу,
Згадаєш дорогих – ким вони були?
Скинувши з душі важкезну брилу,
Підеш по чорному від болю полі,
Прокладаючи нові стежки…

Моє страждання Їй не допоможе –
Доля лиха Її вже не мине.
Воно її лиш насторожить,
І біль до мене знову поверне.

Як змінити нам усе?
Ніхто відповідь нам так і не дає.
Та вихід завжди є –
Лиш його не кожен визнає.

Коли забирають в Тебе дороге,
Тоді душа здається й не живе.
І любов до іншого не перейде,
А своїм життям самотнім заживе…

«Ти обернув назад вістря меча його,
І не підкріпив його в бою…»
(Пс.88:44)

Р.В. присвячується…

Просто скажи: «Все буде добре»,
Що Твоя і так важка дорога
Стрімко не зверне до болота,
Біля якого чекає ворожа рота.

Навіть і не проси
Кинути Твоє життя на терези
Дюдської байдужості і німоти –
Краще себе дочасно розп’ясти.

Вони готові роздерти
Душі тонкі кларнети,
І в щось незначне упертись,
Хоч комусь би довелось померти…

Та Ти не станеш перед ними на коліна,
І не будеш всміхатись нещиро.
Їм завжди хотілось миру,
Та самі ж розпочали воєнні дії.

«Господь нищить змови народів,
відкидає злі задуми людей,
розбиває змови князів…»
(Пс.32:10)

Не треба, не треба
Так боляче ламати ребра.
Життя як полосата зебра –
Чорне, біле – все даремно.

Собаки люті! Вовкодави –
Вже всіх давно позагризали.
І все вам мало, мало, мало,
Хоч ще й нічого не втрачали.

Скільки доль людських зламали,
І всеи кров’ю упивались.
А допомогти не здогадались –
До ваших душ не докричались…

А де ж поділась ваша віра?
Ксьондзи зухвалі і жиди!
Чим ви у Бога заслужили
Жити на цій святій Землі?!