«… Хлопці підемо боротися, будемо
За Україну, за вільнії права й державу…»


70-річчю створення УПА присвячується…

До нас приходить Хтось,
І стукає у двері тихенько.
Здається, не чекаємо Його,
Та Він торкається руки легенько.

І радість зустрічі така є щира –
Її важко передати словами:
«Ти мене давно чекаєш, мила,
І стільки перешкод вже подолала…».

Наставивши дуло пістолета
Прошептав Їй: «Не дивись.
Зараз буде так легко, легко,
І полинемо разом увись…»

Їх знайшли у хатинці,
На краю лісу, на дерев’яній долівці.
Вони двоє були упівці,
І загинули разом умить.

Раптом увірвались червоноармійці:
«Сдавайтесь, тупые бандеровцы!».
І тут перед катом
Постала Божа Мати,
І грізно мовила: «Згинь, москалю клятий!
Тебе нікому буде поховати,
... Читати далі »

«Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього;
не побажав благословення, — і воно одійшло від нього…»
(Пс. 108:17)

Надворі раптово так холодно стало,
І на мою палаючу душу напало.
Холодного повітря різка навала
Усе ніяк зігрітись не давала.

Моя душа просто замерзала,
Що ж це за пора така настала?
Тепла лишилося так мало,
І комусь назло душа не помирала.

Нічого, її зігріє наступне літо,
І може вдасться зустріти
Добрі людські руки,
І більш не зазнавати ніякої муки…

«З хмар лилися води, гриміли громи
і стріли блискавиць летіли…»
(Пс. 86:18)

Визирнув блакитний шматочок неба
Серед сірої похмурої хмари.
То чи є нагальна потреба?
Своє життя буденністю затягти.

І раптом захопило Землю Соце,
Аж очі заболіли від такої теплоти.
Вдалось схопити промінчик на долоньці,
Та він благав так тихо: «Відпусти…»

«Тебе ж уже зігріло наше добре сонце,
А комусь так не вистачає теплоти.
Та все ж, уставши рано вранці
Вони приносять Богу подячні молитви…»
8 жовтня 2012 року
Близько 9.30