«…Тож за їхніми плодами пізнаєте їх»
(Матф. 7:20)

Дружбу нищить час,
Тому так мало лишилося у нас
Вірних друзів – лиш про запас,
І то усі вони порозбігались враз.

А ти неси тягар довіри –
Її плоди ще не доспіли,
Бо дружба вимірюється не ділами,
А щирими і теплими словами.

Гординя покорила всіх –
«По ділам пізнаєте їх…»,
І тут ніби як на сміх
Явилася дорога втіх…

«…Де ваш скарб, там буде й ваше серце».
(Матф. 6:21)

Нарешті я дійшла до фіналу –
Не знаю чи багато, чи мало
Здобула дивних перемог,
Та подолала безліч перешкод.

Та попереду ще багато турбот,
Хоч оголошуй їм бойкот -
Йому сниться омріяний курорт,
А вона уже мчить в аеропорт.

І не знає, коли допише цей роман,
Чи з нею буде, чи вже сам.
Бо вирушив з нею вже той пароплав,
За якого він колись життя б віддав…
30 липня 2012 року

«Полюбімо один одного, щоб однодумно сповідувати…»
(Благальна єктенія Божественної літургії Іоана Золотоустого)

Цей раптовий дощ вибив нас із колії,
І переплутались усі життєві лінії.
Чи є ж таке місце на усій Землі,
Де між любов’ю і ненавистю стоїть знак дорівнює?

«Від любові до ненависті один крок»,
Коли нарешті ти пройдеш оцей урок?
І розум свій зачиниш на замок,
Щоб позбавити його від болючих думок.

Але ж зараз не той час і не той край,
Хоч уже вдалині проблискує Рай -
Про нього ти у мертвих запитай,
І безглузді стереотипи вірою зламай.

«…І зараз Ісус, простягнувши руку,
схопив його та й каже йому:
Маловіре, чому ти засумнівався?..»
(Матф. 14:31)

Ми сьогодні за Богом ідем –
Усі за Богом прямуєм,
Не потім – у прийдешній день,
А цієї миті мандруєм.

Хоч горе і прийде,
Бо по життю ніяк без нього,
Та все одно ми за Богом ідем,
Бо Він не допустить обриву крутого.

У кожного вдалині ледь видимий маяк
Палкої і водночас нездійсненної мрії,
Та Бог показав хрестом любові знак,
І мрії перетворив на непохитну надію.

О, Києве, граде святий!
Такий величний і дорогий.
Колись Господь Андрію звелів,
Щоб цей град славою гримів.

У Дніпрі Володимир нарід святив,
Щоб він всім серцем Бога хвалив.
Люд зберегти віру крізь віки зумів,
І у полон до ворога іти не захотів.

Тепер стоїмо перед собором оцим,
І милуємося його видом неземним.
Насолоджуємось співом ангельських хорів,
Бо Господь нас сюди з миром привів.