«Стали проти мене свідки неправедні…»
(Пс.34:11)

Не так як всі
Іду я до краси
Важкої й несподіваної долі,
Що тягне нас на інші береги
Терпкого щастя, що усе ж в неволі.

Візьми ти душу давніх ворогів,
І пронеси на дальню вершину.
Бо колись хтось з мудрих заповів
Боротися за правду до загину.

Не нищи ти душі своєї світлі ниті,
Бо твоя плоть скоро так згорить.
Від болю, туги і нещасного страждання,
І зажене тебе в неволю без бажання.

«Осквернили себе ділами своїми,
блуд творили в ділах своїх…»
(Пс. 105:39)

Це життя лише ілюзія:
Любов, ненависть, відчуття
Утраченої долі, та цього мало
Для виправдання свого небуття.

Ми зайняті, стривожені, байдужі
До свого друга, що б віддав за нас життя.
Тому і лихо на плечах своїх дужих
Несе у даль світле майбуття…

А тут війна із кулями й образами,
І метушнею втомлених людей.
І лиш душа з журбою давньою
Заплаче болем мертвих вже очей.

«Прийшов час відплати твоєї, Господи,
Бо безбожні зневажили закон Твій»
( Пс. 118:126)

А я в куточку тихо помолюсь,
Не розпинаючись, не б`ючи себе в груди –
Від гріха душу я звільню,
І злий шепіт не бажаю чути.

Не хочу чути Ваші я жалі –
Вони нещирі, лиш для людського ока.
За правду мене Ви не кляніть,
Бо душі віддали дияволові в руки…

Для Вас у Бога попрошу
Більше віри і пекучої надії,
Поради іншої не залишу,
Бо Ваші слова всю суть мою зганьбили…
24 березня 2013 року
Бл.20 години
м.І вано-Франківськ

«Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові…»
(Пс.61:12)

Неправда, що немає щастя –
Воно живе в твоїх очах.
І сміх дзвінкий у тишині роздасться –
Розвіє тугу і постійний жах.

Та все ж питаю: «Чому така щаслива?»
Відкажеш: «Ну не плакати ж мені!»
Твоя посмішка така красива –
Позич хоч часточку радості мені…

Ти не погодишся, я знаю,
Скажеш: «Навіщо це Тобі?».
Бо ж від болю часто знемагаю,
А щастя – це лише як диво,
Здобуте в безкінечній боротьбі…

Р.В. присвячується…

«Спаси нас Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів,
щоб славити ім’я Твоє та хвалитись славою Твоєю…»
(Пс.105:47)


Якби ти знала, що значать твої очі,
Сповнені ненависті й водночас блиском доброти.
Я болю Тобі завдати не хочу,
Тому прошу Тебе – прости.

Тайну залишу я при собі.
Лиш заплачу десь на самоті,
І дозволю закричати душі,
Бо наміри мої такі лихі.

З часом все забуду як страшний сон.
Зміню свій лукавий тон
На щиру й відчайдушную розмову,
І віддамся всіх магії слова….