«Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога,
мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!..»
(Псалом 120:1,2)

Допомога - це підтримувати когось, допомагати кому-небудь у скрутний для нього час (визначення взято з Орфографічного словника).
Кожен з нас ще з дитинства знає, що таке допомога. Нас навчили, що потрібно допомагати людям, особливо похилого віку, таким чином проявляючи свою любов і милосердя.
Ми допомагаємо людям, щоправда, який зміст ми вкладаємо в це поняття? Хтось це робить для того, щоб похизуватися перед іншими, таким чином працюючи на свій «авторитет», інші – з взаємною вигодою, тому що час примушує так робити: «Якщо я допоможу, то й мені повинні потім віддячити за це, тому лишуся у виграші», є ще така версія, що допомагати потрібно, тому що так встановило суспільство, і якщо я цього не робитиму, то накличу на себе осуд, і стану білою во ... Читати далі »

«Не можна служити одночасно Богу і мамоні»
(Матв. 6, 24)

Ви розчарувались у свободі,
І набридло, що ми вільні є?
Так скоро вже не буде нашого народу,
Бо кожен нас у рабство продає.

Вибір завжди є –
Тільки хотіли б Ви його шукати,
Все порівняння нам дає,
Та ми ж не вмієм обирати.

Ви шукаєте ідеал?
Не судіть усіх по собі,
Недосконалості має навіть метал,
А Ви сумніваєтесь у своєму ж народі…

«…Благословен єси Господи,
навчи мене оправдань Твоїх…»
(Псалом 118:12)

Я уже скаженію від дикого болю –
Втрачаю контроль над собою,
Стаю якоюсь незвичайно злою,
Хоча досить бути ідеально добрОю…

Згадала молитву «Отченаш»,
Яка мене рятувала не раз.
Ну не час, не час, не час
Бога звинувачувати щораз.

Знаю, що найважче не мені,
Зараз страждають усі,
І все як у жах вилому сні –
Боже, благаю, допоможи мені…

Зціпивши зуби від страшенного болю,
Сміливо іти туди,
Де немає спокою,
Ні ранньою весною, ні пізньою зимою.

А попереду такий ажіотаж
А долю, волю, подаровану в аванс.
Бо кожному дається лише раз
Єдиний вибір, чи на виправлення шанс.

Ви лобами б’єтеся за владу,
В якій немає ладу –
Кожного дня проводите наради,
Які перетворюються на суцільну зраду…

Лукавий серпень
Нагадує про осінь –
Забираючи від нас назовсім
Тепло у інший край, далеку сторону.

Як ми його б не благали,
Щоб літечко назавжди лишалось,
Та все одно його нам буде мало,
І так дорого воно не б не цінувалось.

Все ж літо багато нам лишило
Радості, добра, щастя і тепла,
І так хочеться, щоб спогади нас гріли,
Бо попереду довга і тяжка зима…