Така на серці пустота -

Якась духовна біднота,

І навколо людська правота –

Звинувачення в усіх смертних гріхах.

... Читати далі »

Такою буденністю віє із потяга,
Водночас і цікавістю до майбутнього життя.
Та хто насмілиться взяти до розгляду
Твої сильні і бурхливі почуття?

Для когось це лише нАсмішки,
Для інших – блискучі іграшки.
І на кого нам тепер надіятись:
На сліпця чи на поводиря?..

Граємо ми всі однаково добре,
Хоч і ніхто не вчив такому нелегкому мистецтву.
Та життя награє нам нові акорди,
І ця гра вже оцінюється набагато дешевше…

«… Хто мудрий, той помітить це
І зрозуміє милості Господні…»
(Пс. 106:43)

Вже стало якось легше –
Треба визначатись, що найперше
Зробити у цьому глобальному світі,
Щоб не лишитись назавжди непомітним.

Навіть оте мале
Іноді буває таке помічне
А якщо все разом складе,
То щось важливе там віднайде.

Хоч здається, що немає виходу аж ніяк,
Та тут ледь примітний знак
Покаже вдалині намолений маяк,
І стане все по-іншому ураз…

«…Від Господа це сталося,
і дивне воно в очах наших…»
(Пс. 117:23)

Це все ніби сон –
Серед тисячі теперішніх турбот.
І в очікуванні майбутніх нагород –
Справжню суть бачить тільки Бог.

Спокійно, тихо навкруги –
Ніщо не віщує біди,
І час ніби навмисне застиг –
Не сміє порушити надії їх.

І чому спокій – це тільки мрія?
Коли вже справжньою війною повіє,
Тоді лишиться знеможена надія,
Що Бог нам віри в кращу долю подарує…