Яке ж прекрасне це осіннє небо! Дивилася і дивилася б у його височінь. Щось таке незбагнення таїться у ньому. Ця його безмежність мене просто зачаровує.
Цей вже по-осінньому блакитний колір неба з однієї сторони навією сум, адже це нагадує нам про кінець теплого літечка, якого наче і не було. Але водночас - це початок золотистої красуні-осені, яка незабаром своїм пензлем розмаоює всю природу в чудові тони.
Обожнюю цей колір неба. Взагалі блакитний – це мій улюблений колір. Я як тільки пригадую собі його, то відразу асоціація з небом. Також люблю голубі очі, недарма кажуть: «очі кольору неба».
Ще для мене небо асоціюється з вічністю. Воно буде завжди відділяти світ «духовний» від земного. Здається, що до нього можна сягнути рукою,. але насправді це не так. До неба ми не зможемо дотягнутися поки живемо на землі. Так само і з праведністю – здається, що бути святим так просто, але насправді, щоб цього досягти потрібно дуже довго і наполегливо працювати над собою. За вченням ... Читати далі »

Навчання – це один з небагатьох видів діяльності, яким людина займається все життя. Ми постійно щось пізнаємо, удосконалюємося, набуваємо нового досвіду. І це є прекрасно Є така українська народна мудрість: «Дурень вчиться на своїх помилках, а розумний на чужих». На цю тему можна багато сперечатися, адже досвід, хай він навіть і негативний, але він все одно досвід. Але це вже окрема тема…
Отже сам процес навчання. Він починається з самого дитинства: з перших слів, перших кроків. Ми починаємо навчатися в школі під назвою «життя». Так, коли ми під крилом батьків, то вони нас намагаються направляти у правильне русло, і вчити лише доброму.
А потім вже починається самостійна дорога. Навіть та сама школа - це є вже самостійне життя. Адже там ми вже повинні робити вибір – нам дають знання, а ми повинні з величезного обсягу матеріалу вибрати те, що саме нам потрібно.
Та навіть саме навчння у школі не є завжди правильним. Я не маю на увазі подачу певного матеріалу, я зараз хочу с ... Читати далі »

Ці слова з поеми «Катерина», написаної Т.Г.Шевченко, звучать тепер надзвичайно актуально. Отже, поняття москаль ми неодноразово чуємо звідусіль.
Отже, хто ж такі москалі? Як на мене, то це люди, які зрадили інт ереси України на користь Росії (це моя власна думка і її можна не поділяти).
Існує такий стереотип, який, на мою думку, варто подолати, це саме те, що москалі- це росіяни. Але як на мене, то це не так. Тому що росіяни є також патріотами своєї держави, вони теж її люблять. Я є демократкою і християнкою. Я поважаю всі народи, але ненавиджу, коли влазять у справи моєї країни, і намагаються втягти у своє ярмо МІЙ народ – цього я не стерплю, як і мої співвітчизники.
Ще один «міф», що москалі – це ті люди, які розмовляють російською моою. Але це не так! Я в цьому пересвідчувалася багато разів. Коли ми поїхали до Києва і йшли хресним ходом до пам’ятника святого Володимира, то разом з нами були і люди, які розмовляли російською, але вони ж підтримували наше, УКРАЇНСЬКЕ, н ... Читати далі »

«От і кінчається літечко – зітхнувши, подумала я, кусаючи запашне яблуко. Минають його останні теплі деньочки і вже ось-ось вступить у свої права золотиста осінь, несучи нові несподіванки».
Пригадувала все хороше, що подарувало мені це літо. Зустріч з давньою подругою, яку не бачила 3 роки – прогулянки, розмови, спогади. Також пригадалася поїздка до бабусі – в край безмежних лісів, з чудовим ароматом сосен. Здавалося, що ти відірваний від світу, тут немає ні телевізору, ні Інтернету, ні ще чогось штучно створеного, а відбувається безпосереднє спілкування з природою. Також поїздка до Києва, яка перевернула свідомість, дала наснаги далі боротися, не покладаючи рук, змушувала вірити в те, що Ми існуємо як нація і твердо тримаємося на ногах. Також ще пригадалися романтичні вечори – прогулянка при зоряному небі, також захід сонця. Це також змінило моє життя – додало якихось нових емоцій, переживань, вражень…
Також я раптом згадала про яблуко – таке соковите, запашне… Воно мені пах ... Читати далі »

14 серпня відоме в народі як свято Маковія. Також ще його називають Перший Спас, медовий Спас. Дивимося по церковному календарю – 14 серпня: сім мучеників братів Маковеїв (вказані їхні імена), матері їх Соломії, і вчителя їхнього Єлеазара, а також винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього.
Саму історію Маковеї, напевне, всі знають з самого дитинства. На цьому завжди наголошують священики на проповідях у це свято, а ось про винесення Чесного хреста Господнього мало хто знає. Я сама раніше на це якось не звертала увагу. Але саме це винесення є торжественнішим ніж навіть Великдень як на мене.
Особливо ці піснеспіви: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо». Ми прославляємо Христа, ми віруємо в нього, адже якби не Він, то ми би не могли знайти спасіння.
Сам Ісус на хресті переносить нестерпні муки, але він закликає, щоб ми не Його, а себе пожаліли. Він то страждає за нас щоразу на хресті, а ми цього не усвідомлюємо і продовжуємо пе ... Читати далі »