Осінь вже вступила у свої законні права на володарювання. Вона почала вбирати у найвишуканіші шати природу. Найзнаменитіший художник позаздрив би так вдало підібраній палітрі кольорів.
Опале листя шурхотить під ногами, розказуючи свої потаємні мрії і думки – треба тільки зуміти почути це. Йому є про що розповідати – воно ж перед тим як потрапити на землю, а точніше мені під ноги, кружляло у витонченому танці, створеному з допомогою і за участі чарівника-вітра
А я слухаю ці всі «казочки» і милуюся буквально всім, що навколо. Ця осінь, вона як добра чарівниця – прикрашає все довкола, роблячи природу просто невимовно красивою.
Хтось мені може зараз заперечити, кажучи: «Яка ж тут чарівність, коли надворі так холодно? При таких обставинах ні про що навіть думати не хочеться, не те, що навіть милуватися...». А тут я з Вами не погоджуся, адже саме ця осінь радувала нас досить таки довго своїм теплом, можна сказати, що навіть літнім. Зараз вже звісно стало прохолодніше, але це в ... Читати далі »

Найпопулярнішою темою сьогодення, яка обговорюється всюди є кінець світу. Зараз ми можемо бачити по телебаченню, на бігбордах, читати в спеціальних брошурках, газетах, журналах, чути по радіо, шо ось-ось не буде цього світу – то в 2012 році, то вже прямо завтра і ще є безліч цікавеньких версій. Це питання розглядають не лише з релігійної точки зору, але із інших. На цій темі люди роблять кар’єру, заробляють шаллені гроші і стають популярними.
Мене вже починає нудити від цієї «паніки»,а точніше страшенно дратувати. Як дорослі, розумні люди можуть вірити у таку маячню? Це або вони вирішили прославитися таким чином, або вже людство з‘їхало з глузду остаточно.
Недивно, що з’явилася маса анекдотів про кінець світу. Це просто неможливо сприймати серйозно, бо інакше нам просто знесе дах.
Хтось досить таки цікаво сказав: «Кінця світу не буде». Цю фразу можна трактувати по-різному, але якась доля правди в цьому є. Це питання зараз так активно піднімається деякими людьми, зокрема ... Читати далі »

Присвячується Оксанці Отченко

Мені по життю щастить на ім’я Оксана. Із самого дитинства, а саме з трирічного віку товаришую з дівчиною, якм носить це ім’я. Коли я почала навчатися в університеті, то мене доля також звела з Оксаною, з якою ми вже другий рік гриземо граніт науки, долаючи перешкоди і насолоджуємось студентським життям.
Але саме ім’я Оксана у мене завжди асоціюється з найкращою подругою, яка живе в Білорусії і яка теж Оксана. Ми познайомилися з нею ще в дитинстві, коли вона приїхала з мамою і сестричкою в гості до бабусі, яка проживає по сусідству зі мною.
Напене в дитинстві саме найлегше і найкраще знаходити собі друзів. Адже в такому віці ще немає ніяких проблем і турбот, і діти зазвичай щирі, добрі, тому відповідно немає ніякого лукавства, користолюбства по відношенні до іншої людни, як це, на жаль, часто буває у дорослому віці.
Ось так ми і «зійшлися», у нас почались вінаходитися спільні інтереси – спочатку це було щось дитяче, а потім вже і на ... Читати далі »

«Боже, як мені добре!» - думала собі я, вистукуючи своїми «каблучками» (по правді кажучи там цілі каблучища) по бруківці у такт однієї з пісень Руслани. Мені так давно не було – якось так спокійно, ні про що не хвилююся, така легкість, що просто хочеться піднятися угору і кружляти у якомусь дивовижному танці…
Ця бруківка мені нагадує Львів – просто обожнюю це місто – весь час мріяла там навчатися, воно мене надихає, піднімає настрій, налаштовує на позитив, змушує зануритися в себе, зрозуміти свою сутність.
Але Івано-Франківськ теж чудовий – також люблю його, тут відчувається справжній дух націоналізму, українськості, загалом гуцульське місто – і цим все сказано! Я згадую як я не хотіла їхати знову на навчання сюди – які в мене були істерики, депресії, моя агресвність просто перевершувала норми допустимого. А виявилося, що не такий страшний чорт як його малюють – це на першому курсі був завал, страх огортав всю мене, було незвично, нічого ще не знала: як, куди, навіщо?.. А зар ... Читати далі »

«Доброго вечора, свята Анно!» - прошепотіла я, торкаючись стіни святині. Щовечора влітку я прихлила в храм, щоб поділитися з Богом тим, що пережила за день.
Сіла на лавочку поблизу церкви. Мені здалося, що святиня зі мною привіталася у відповідь. Я пригадала як мене привів Бог сюди і як надалі це змінило моє життя. Здається, нічого немає неординарного – стала прихожанкою храму святої праведної Анни. Але потім почалала займатися науковою роботою, пов’язаною з вивченням історії цієї святині і саме вона стала поштовхом для вступу на релігієзнавчий факультет, де я зараз навчаюся. З цього моменту починаєтьс новий етап у моємі житті, повен несподіванок. Як такий незначний поворот може вплинути на всю подальшу долю…
Відчнивши двері, ввйшла всередину храму. Відразу відчула приємний аромат мира, змішаний з запахом ладану. Цей аромат творить чудеса – змушує заспокоїтися, відкинути всі земні турботи і полинути думками до Бога.
У церкві панує глибока тиша – чутно лиш цокання годинни ... Читати далі »