Храм Святої Анни
На цьому камені Я збудую Церкву Мою,
і врата пекла не здолають її. (Матф.16:18)
Welcome to our website
« 1 2 ... 49 50 51 52 53 ... 57 58 »
На-эврейскій, на-грецькій й на-римскій мові.

   На Хресті розп'ятого Христа був напис: Ісус Назорей, Цар Іудейський, написаний по-эврейски, по-грецьки й по-римски. Ми знаємо, що три ці народи зіграли особливу роль не тільки в історії прадавнього Ізраїлю, але й в історії становлення християнства. Від іудеїв християни одержали знання про Єдиного Бога, від язичників греків – прагнення до досконалості, філософію, логіку, великі пам'ятники культури, від римлян – прагнення до універсальності, право. При цьому християнство не було випадковим з'єднанням одного, іншого й третього. Християнство, маючи величезне внутрішнє духовне життя зуміло «переварити» і природно включити в себе все краще, що було й в іудеїв, і в греків, і в римлян.

Проте, коли духовне життя християнської Церкви згодом ослабло, три згадані «складові» християнства стали усе більш і більш заявляти про свою самобутність. Зараз, як м ... Читати далі »

Світ навколо нас
Мені здається, що я схожу з розуму. Так помаленьку, зовсім непомітно для суспільства і водночас для себе. Та що суспільству до мене? Я ж мурашка – маленька, непомітна – натомість мене є сотні подібних, можливо навіть чимось кращих.
Я починаю не розуміти елементарних речей, які відбуваються навколо мене. Для мене це все так дико, ніби я щойно спустилася на Землю з іншої планети і це все для мене таке незнайоме, дивне і страшне.
Навіть сама реакція на сказане мною у кожного буде різна. Хтось скаже «Хвора. Треба пожаліти. Тепер таких багато», інший просто посміється наді мною, ще третій скаже, що ми всі такі ненормальні у цьому світі, бо інакше не виживеш, а хтось обніме і скаже «Ти що, маленька, все буде добре – ми ж разом, ми все переможемо. Ми ж люди все таки як-не-як».
Люди... Гарно сказано. А хто ж такі ті «люди»? Так цікаво, ми всі називажмося ними. Але чи справедливо? Це вже зовсім інше питання. Так – ми дуже схожі на них. Але, може, ми всього лиш індивіди..... ... Читати далі »
Підемо за Христом і із Христом.

  Сьогоднішній неділя називається Хрестопоклонним тижнем. Нею відкривається четверта седмиця Великого поста, коли вже половина цього найважливішого для кожного з нас періоду церковного року виявляється пройденою. І саме так у цей час Церква нагадує нам у Євангельськім читанні про той Хрест, який кожний з нас повинен нести на своїх плечах. І це не випадково.

  Ті тяготи, які ми вільно або мимоволі з радістю або із сумом поклали на себе під час Великого посту, напевно, дали нам відчути тією чи іншою мірою, що таке хрест, який нам заповів нести Спаситель. Хтось з скорботою, хтось із радістю відчув його тягар на своїх плечах і відчув, тим самим, що попередні кілька тижнів Великого посту не пройшли випадково. Він с ... Читати далі »

Чи може сексот успадкувати Царство Небесне?

Згадайте , як на Христа первосвященики Пілату донесли. Згадайте , як доносили на ваших близьких.  Згадайте , як люди, вражені  бісом судів "праведних" і "справедливих" миру цього, задушили своїми доносами багато і багатьох за всі  століття людської цивілізації. Напевно кожний з нас знає з дитинства, що донощик  це Богом  зневажена  істота, які своїми цидулками й нашіптуваннями , намагається, заручившись, підтримкою князів світу цього, задовольнити свою страсті  судити (вбити) близького, прикриваючись при цьому "благими" намірами. Згадайте, як первосвященики зговорилися стратити Христа, тільки нібито заради того, щоб не було гонін ... Читати далі »

«Народе мій, замучений, розбитий....»
Поема «Мойсей» була написана І.Я. Франком у далекому 1905 році. Але якою надзвичайно актуальною вона лишається дотепер! Особливе значення має пролог як пророкування майбутнього України.
Багато хто запитає, а що ж тут таке близьке, що стосується нашого часу? Ми живемо в незалежній України. Ми вже досягли всього чого хотіли і вже цей твій не має абсолютно ніякого значення.
Але це далеко не так. І справді Україна - самостійна держава зі своєю державною символікою, своїми органами влади і своїм законодавством. Здається, все вже має бути надзвичайно добре – адже скільки ми йшли до цієї «перемоги». Якою ціною її здобули наші діди, прадіди, які загинули мученицькою смерті – так і не діждавшись тієї незалежності...
Це був довгий, тернистий шлях. Цей шлях був таким самим важким як і життя самого Христа. Він проходить ці всі муки – його розпинають за нас грішних, але він воскресає, даючи нам спасіння. Так само і Україна. Здається, воскресла із мертвих і цим здійснилися всі м ... Читати далі »